Татуювання в стилі біомеханіка та біоорганіка

Образ чужого в однойменному фільмі був придуманий швейцарським художником, представником фантастичного реалізму, Гансом Рудольфом Гіґером (Ганс Руді Гіґер). У книгах «Некрономікон» опубліковано багато його шедеврів. У них фантастика й еротизм, незрозумілий зв’язок науки та сексу. Саме ця неординарна особистість, що страждала від нічних кошмарів, багатої уяви й таланту до живопису, стоїть біля витоків «біомеханіки». Усі роботи тату-майстрів у цьому стилі опосередковано є копіями його творів, засновані на його ідеях.

Мода на такі малюнки з’явилася у 80-х, разом із виходом фільмів про розумних андроїдів, злиття плоті й механізму, вдосконалення людського організму за допомогою високих технологій (Термінатор, Робокоп). Цей стиль – символ безмежних можливостей людини, підкріплених прогресом.

Стиль біомеханіка легко впізнаваний. Практично завжди це рвані або тріснуті шкірні покриви, що відкривають вигляд на механічну начинку тіла, яка працює в симбіозі з плоттю. Машина як продовження людини, вбудовані мікросхеми, жили-кабелі, металеві з’єднання суглобів. Механізм достатньо складний і, наскільки можливо, реалістичний. Пропрацьовуються всі найдрібніші деталі.

Перші тату були монохромними й дещо примітивними, більше символічними. Зараз злиття живих тканин і металевих елементів, дротів із шматками м’язів, уламків кісток та штучних конструкцій промальовуються ретельніше. Роботи стали об’ємними, їм притаманні яскраві кольори й висока деталізація. Можливості тату-машинки й багата кольорова гама роблять малюнок у стилі біомеханіки вражаюче реалістичним, якщо він виконаний якісно й майстром своєї справи.

Найбільш вигідним місцем для татуювання в стилі біомеханіки вважаються:

Прихильники символічних татуювань роблять їх у ділянці серця. Зазвичай для цього використовують сюжети втраченої любові, дружби, розчарування в людях. Для створення такого образу в стилі біомеханіки зображають серцевий м’яз, переплетений металевими стрічками й замкнений на замок. Це знак того, що почуття тепер відгороджені від світу.

Розміщення на плечі дуже виразне завдяки анатомічному рельєфу м’язів, із продовженням до ліктьового суглоба і далі, до кисті. Тату набуває динамічності від постійного руху руки.

Малюнок на нозі виглядає не менш виграшно. Але тут уподобання чоловіків і дівчат різняться. Дівчата частіше наносять зображення на стегно, а чоловіки – на гомілку. Як правило, «чоловічі» ескізи більш брутальні й містять більше механізмів із детально прорисованою плоттю.

Цікаво виглядає таке тату на спині з «розійшовшоюся по шву» шкірою. І живі органи, що працюють завдяки неживим.

Татуювання в стилі біомеханіки можна згрупувати так:

У класичній біомеханіці механізми зображені як продовження людини. Це та сама розірвана шкіра, крізь яку видно механічні елементи. Головна тема кіберпанку – це кнопки, кабелі замість артерій і вен. У ньому необов’язкові розриви шкірних покривів і м’язів. Це може бути й око з шестернями, нанесене на руку. Або звичайний кіт, але з проводами.

Найтехнологічніший з усіх – це hi-tech. Тут людське тіло перебуває в симбіозі з розумною технікою: мікросхеми, чіпи, материнські плати. Будь-яка електроніка, вживлена у плоть.

Іноді помилково до біомеханіки відносять steampunk. Це окремий стиль, його найближчий «родич». Steampunk використовує зображення застарілих механізмів і деталей. Наприклад, годинників. Це дещо інша епоха, ніж та, що знайшла вираження в біомеханіці.

Цей стиль, на противагу механізмам, придумав американець Гай Атчісон. Для стилю характерна тематика союзу людського тіла й природних сил. Тут теж може бути й розірвана шкіра, і випираючі уламки кісток. Але показано симбіоз не з механікою, а з елементами природи. Наприклад, м’яз гомілки, переплетений коренем рослини. Може бути додано крижане або вогняне світіння. Тату видовищне й естетичне. Його основні риси:

Як і в біомеханіці, при нанесенні враховується анатомія тіла, щоб зображення оживало під час руху, виглядало максимально природно й ефектно.

Характерним для цього стилю є досить великий розмір через багатоплановість композицій із великою кількістю елементів. Складність зображення вимагає особливої майстерності від тату-художника. Творців у цьому стилі справді небагато.